Стих про войну на украинском языке

Без лжи, без пафоса, без шароварщины, без цензуры. Красота от природы, а не силикон. Такие 24 стихотворения об Украине мы выбрали для вас. Поэзия, которая трогает за душу своей искренностью. Пластунка N Так відступало твоє дитинство — ставився голос, губились друзі, високо в небі міцно і стисло висло життя, мов сережка у вусі. Так ми жили — голосні й недолугі, вплетені в часу стрічку трофейну, блудні поборники буґі-вуґі, скурвлені діти міцного портвейну. Ти одягала військові боти, бігла до школи — пенал, олівчик. Все ще попереду — перші аборти, татові джинси, мамин ліфчик. Ще підіймало звивисту хвилю. Срібна розгромлена клавіатура ще формувала основи стилю — так починалася контркультура. Загоєні сварки падали в ніч, як у воду весла. Ми відкривались, творили шпарки. Теплі вітри мимоволі занесли стих про войну на украинском языке у душі, мов мед у соти. Як ми трималися, Бога ради! Тлінь мажорна, стишена хвиля, сутінь озерна. Схиблений час розтинає, мов жорна, спільного досвіду стих про войну на украинском языке зерна. Тільки я знаю — між гострого віття, в перенасиченій біосфері так лише варто вживати повітря, так лише слід прочиняти двері. Липне до уст почуття морфеми — альтернативна прозора вода ця. І нам — воздасться. Україна ж — це країна барокко. Україна ж — це країна барокко. Мандрувати нею — для ока втіха. І тому западає спокуса в око: зруйнувати все. І скільки б не їхав, бачиш наслідки: мури і житла хворі ще, мабуть, від турків. З криниць повтікали зорі, тобто їх нема, криниці відсутні, але є сліди, і це дозволяє подавати прогноз у вигляді віри в неминуче. Тому що наша земля є чимось більшим, аніж сорочка для шкіри. Це підпільне барокко стих про войну на украинском языке опір і цвіте шалено навіть в уламках, хоч забуто нас і мовчать в Європі. Катувати зручно в палацах, замках, а в каплицях тісно. Тому каплиці є найперший крок углиб України. Мені видно все з чужої столиці. Все на світі можна підняти з руїни, крім живої крові, як ми вже знаєм. Напиши, чи всі живі та здорові. Чи літають ангели над Дунаєм, чи дощі у Львові, чи досить крові. Усі з піджаків майорять прапорцями. А я — не борець, не трибун, не оратор. Дурна в мене вдача, паскудний карахтер. Не маю позиції, навіть — і пози, Отож балансую між віршів і прози. Але не пишу я в ній про патріотів, Про славне лицарство — про них і поготів. Чи то — поготів? Ні, здається — поготів. Також не пишу я про гуннів, про готів, Ані про манкуртів, ні про яничарів, Стих про войну на украинском языке про Батурин, ані про Почаїв, Ні про Калнишевського, ні про Мазепу. Убий підараса 18+ Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Бандитом він був і бандитом зоставсь Тепер уже вищого класу. Бо вже не шапки, а мільйони краде — Убий підараса. За те що Вкраїну продав ворогам І заповіти Тараса, Привів табачню і московських попів — Убий підараса. Табачніки правлять свій відьомський бал, Зійшла, мов зоря, їхня раса. Ми знову раби й малороси-хохли — Убий підараса. Нема в нас святішої більше мети Чи іншого спасу! У Бога прощення піди попроси І вбий підараса. Коли на тарілочці нас подадуть Кремлю, що вже плямкає ласо, То буде запізно, повстань і убий! Україні Ти синім небом дивишся на мене, Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах — тополь свічки зелені, В моїх ночах, в задуманих очах. В моєму щасті твого щастя зливи, В моїй крові пожар твоїх калин. З твоїх давнин на плечах вітер сивий, Гіркий, печальний вітер, мов полин. За мною ходять твого горя тіні, Лицем до твого сонця я встаю. В твоїм сумлінні — і моє сумління По проводі життя передаю. З твоїх знамен несу червоне кредо. Тільки ти — іди. І бачу попереду, Себе з тобою бачу назавжди. Усе стих про войну на украинском языке, все зветься Україна Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,— оці степи, стих про войну на украинском языке небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори. Ненька, курва-мама Ти, як то кажуть, дала життя — чого ж не даєш нормально жити? Ще кажуть, що ніби-то ти свята, і очі твої — волошки в житі, що уникаючи сорому й скверни, ти всім віддавалася тільки з любові, от рот твій і повен чужої сперми, а вени забиті чужою кров'ю. Сивіють твої чорноземні кучері, замість волошок — очиці маків, ти знов під якимось козлом дрімучим, а він тебе тупо трахає в сраку. Коротше, як син не натішусь тобою — я й сам скоро здохну в твоєму житі, а босим іти за твоєю труною. Андрей Любка — Задовбало Кожного дня одне й те ж саме. Ранкові газети, невиспаність, поспіх. Однакові зануди, зрештою, цілком оригінальні. Національна ідея, ті ж самі суперечки довкола неї. Питання гендеру, насправді ж самоутвердження фемінности. Також постійна відсутність себе і думки. Чітка громадянська позиція, медії, турбота про тебе. Я этому небу верну Все блага в тучные лапы. Я скверну прощу лгуну, Молчание — аристократу. В котёл не ведите брата. Я солнце прошу, луну, Кричу и в жару и в стужу, Остановите войну. Жене не уснуть без мужа. И Бога и Сатану Прошу. Не душа — пружина. Никогда мы не будем братьями Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери. Духа нет у вас быть свободными — нам не стать с вами даже сводными. Вы себя окрестили "старшими" - нам бы младшими, да не вашими. Вас так много, а, жаль, безликие. Вы огромные, мы — великие. А вы жмете… вы всё маетесь, своей завистью вы подавитесь. Воля - слово вам незнакомое, вы все с детства в цепи закованы. У вас дома "молчанье — золото", а у нас жгут коктейли Молотова, да, у нас в сердце кровь горячая, что ж вы нам за «родня» незрячая? А у нас всех глаза бесстрашные, без оружия мы опасные. Повзрослели и стали смелыми все у снайперов под прицелами. Нас каты на колени ставили — мы восстали и всё исправили. И зря прячутся крысы, молятся — они кровью своей умоются. Вам шлют новые указания — а у нас тут стих про войну на украинском языке восстания. У вас Царь, у нас — Демократия. Никогда мы не будем братьями. Репортаж 18+ Господин Киселёв, в Киеве страшно! Опять малороссов попутал нечистый! На площади варят военную кашу. По улицам толпами ходят фашисты. Кругом баррикады, окопы и рвы. Ещё до сих пор мои руки трясутся — Когда тут узнали, что я из Москвы, Меня хотели убить трезубцем! Кругом гомосеки и лесбиянки! От наркоманов деваться некуда! Студент-филолог из Могилянк Избил пятерых сотрудников Беркута! Мустафа на трибуне кричал про джихад, И толпа бесновалась «Хотим в Европу! » А потом провели большой гей-парад, И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!! После митинга я захотел в туалет, Но с кастетом и криком «Героям слава! » На меня в подворотне напал Филарет И заставил креститься слева направо! На данный момент известно точно: Гитлер Адольф воскрешён отныне! Говорят, постарались прошлою ночью Мольфары-генетики из Коломыи! Коллегу свою потерял я давно — Её стих про войну на украинском языке поймали и, кажется, съели. В центре Крещатика батька Махно Играется маузером на карусели! Быть можетстарушки, и те — немногие, Не стали громить магазины и шопы… Потом объявили, что будет оргия, И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!! Я продолжаю свой репортаж Из столицы фашиствующей Украины. Сзади меня был Гостинный Двор, Теперь, посмотрите — одни руины! Стих про войну на украинском языке переходах метро танцуют гопак — За это ль, скажи, воевали деды?! Гуцулы в Михайловском, в Лавре — бардак! Жиды, либералы и людоеды!. Жидов тут вобще всех бы разом под суд! Ночами творится такое, скажу я, От ужаса с треском взрывается сердце — Повстанцы, скукожившись возле буржуек, Пьют вёдрами кровь христианских младенцев! Под Администрацией Президента Возможность была стих про войну на украинском языке накрыть стих про войну на украинском языке бы! Господин Киселёв, передайте Путину, Что сколь бы ни были хохлы свирепы — На всякую нечисть найдётся орудие: Дубинки, газ и духовные скрепы! Господин Киселёв, передайте Путину, Что Киев — мать городов русских! Так пусть митингуют эти паскудины На львовских бандеровских улочках узких! Пробьётся соборности юная завязь! Пойдём триедино топтать наши тропы! Извините пожалуйста, я прерываюсь — МЕНЯ ТУТ, КАЖЕТСЯ……………………………… Кость Москалец. Лист до президентів України Панове президенти є до вас розмова Бо ми давно не чули від вас правдиве слово І може я ніколи б не починав її Та скажу вам відверто - причина у війні В яку ви цю країну всі разом погрузили І щоб її не було ви нічого не зробили Невже за стільки років ви достатньо не нажили Щоб заробляти гроші копаючи могили Панове президенти є до вас питання Чому ви всі живете як голубці в сметані Тоді коли всі люди скидаються солдатам Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати Чому ви не пошлете на війну своїх синів Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків Скажіть мені, невже це виглядає справедливо Чому холоднокровно ви зливаєте країну? І у крові своїй ви власну топите дитину Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну! Я хочу побажати вампанове президенти Відчути весь наш біль на собі перше ніж померти А всім нащадкам вашим - я хочу тільки зла Яке ви всі разом роками готували нам! Спитай слова песни Спитай себе, Чи добре так, як ти живеш? Спитай у мами, Чому тривожно їй, Коли ти з дому йдеш? Спитай у сина, Чи спокійний він за старість тата? Спитай у батька, Чому він часом каже, Стих про войну на украинском языке життя таке горбате? Бо ми такі живі, бо ми вже їдемо, Бо наша це земля! Вона їм всім на зло не вмерла! Бо правди хочемо, бо ми вже їдемо, Бо наша це земля! Вона їм всім на зло не вмерла! Спитай у тих, що кажуть Ніби в нас усе прекрасно. Спитай у журналіста, Говорити правду чи йому не страшно? Спитай господарів, Чи за добро вони своє спокійні? Спитай у молодих, Чи хочуть жити у такій країні? Єхидна Повертаємся, всіявши зойком оази; кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині прошивала сурма побідна, на стовпах і криницях, мов сіль на хустині, проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе в агарянськім поході. Перемога цілком не видна. І до рідних дверей нам достукатись годі, і вітчизна немов єхидна. Рідні панни зів'яли по вежах і клітях, пізня ласка така фригідна. В зимних венах померло стих про войну на украинском языке повноліття, а в очах ожила стих про войну на украинском языке. Це вона відкладає століття, мов яйця, по торгах, де музика мідна, де помости смертей, де живуть і бояться, де юрба сичить, мов єхидна. Хрипуча сурма наді мною. Я півсвіту пройшов приблизно. Можу босим піти за твоєю труною, рідна панно, стара вітчизно. Мій старий Мій старий, який помирав, вихаркуючи легені, так і не встиг зрозуміти, що сталось з його країною, що зробили з нею всі ці фінансові генії, котрі торгують тепер у відкриту кожною її частиною. Моя мама, яка розпродала згодом усі його речі, і яка живе громадянським шлюбом з якимось дятлом, ховає від мене всі свої згадки й зітхання старечі, зачиняється на ніч від мене, щоби я не підслухав їх раптом. Він і досі торкає мене своїм кашлем, ніби шипами. Приходить до мене вві сні, дивиться чорним оком. А найгірше, стих про войну на украинском языке вона лише тяжчає з кожним роком. Він називає мені імена лікарів, які його вбили. Сидить на ліжку напроти й кличе мене до помсти. Каже мені: "Малий, в тебе немає ні злості, ні сили. Ти їм здав свою злість, мов провідникові постіль. В тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни, і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети. Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми. Раз уже все прогнило, спробуй хоча б нормально померти. Скільки можна терпіти їх голоси на сходах, будильники й окуляри, теплі щоденні предмети! Вирви їхні серця, надійно спинивши подих! Спали їх разом у ліжку, ніби старі газети! Добре, коли тобі сняться підпільники та герої. Погано, коли їх поява на тебе тисне. Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї. Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни. Країна, в якій виживання вважають талантом, де вся твоя біографія — список боргів і трупів, називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом, опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути. Хай тепер прокуратура засипле мене своїм спамом. Хай вони тепер спробують усе це без нас поєднати. Хай спробують врахувати небесні сумні коливання. Сонця священний вогонь заливає кімнати. Герої не помирають від стаціонарного лікування. Хлопчику, хлопчику, знято з підрамника. Хлопчику, хлопчику, знято з підрамника Полотна надій моїх юних — за гріш. Твого обличчя глевка кераміка — Все, з чого маю писати вірш. Не цілування по темних скверах, Не з мокрих прилавків березовий сік — Я ж тепер вся в фешенебельній скверні, Котрій наймення — "бальзаківський вік". Хоч ти очима всю мене вимуч — Хлопчику, хлопчику, це вже не те: Я ж розжилася на власний імідж — Мені вже троянди шлють у готель! Стоять у зіницях засльозені свічі. Тремчу, неначе автокатастрофу Раптом угледіла на бігу: Такий медальйонноліплений профіль В юності міг би носити Богун! Ти ковтаєш клубок гарячий, Ти весь іще — з борсань і мерехтінь. Хлопчику, хлопчику, я тебе бачу — Але не можу застерегти. Ти є сам собі країна слова песни На твоїх джінсах американський прапор, На твоїй майці — канадське кленове листя. У твоїх очах видно тільки одне питання, Хто менi скаже — чому я тут народився. Не твоя вина - шо ти батька свого син, А твоя біда — не вміти бути ним. Не стидайся — то твоя земля, Не стидайся — стих про войну на украинском языке Україна. Добре там є, де нас нема, Стань для батька нормальним сином. Ти знову купиш струйові німецькі шузи, Твої вуха давно вже звикли до чужої музики. На твоїх губах застигла гримаса болі, Чому я тут ше — я хочу давно на волю! Не твоя вина - шо ти батька свого син А твоя біда — не вміти бути ним Не стидайся — то твоя земля, Не стидайся — то Україна. Добре там є, де нас нема, Стань для батька нормальним сином. Не стидайся — то твоя земля, Не стидайся — то Україна. Добре там є, де нас нема, Стань для батька нормальним сином. Не стидайся — то твоя земля, Не стидайся — то Україна. Добре там є, де нас нема, Стань для батька нормальним сином. Не стидайся — то твоя земля, Не стидайся своєї країни. Добре там є, де нас нема. Стих про войну на украинском языке Отче наш що є на небі у повному місяці та в порожньому сонці захисти від смерті моїх батьків чия хата стоїть на лінії вогню і вони не хочуть її покидати як домовину захисти мого чоловіка який по інший бік війни як по інший бік ріки і цілиться своєю гвинтівкою в шию яку колись цілував я ношу на собі цей бронежилет і не можу його скинути — він мені як шкіра я ношу в собі його дитя і не можу його вигнати — він через дитину оволодіває стих про войну на украинском языке тілом я ношу в собі цю вітчизну і не можу її стих про войну на украинском языке бо вона як кров — тече в жилах хліб наш насущний віддай голодним і нехай вони перестануть їсти один одного світло наше віддай темним і нехай їм проясниться і прости нам зруйновані міста наші хоч і ми не прощаємо цього ворогам нашим і не введи нас у спокусу зруйнувати світ цей зіпсутий але визволи нас від лукавого скинути наш тягар вітчизни як дешевий бронежилет — важкий і мало помічний захисти від мене мого чоловіка, моїх батьків моє дитя і мою вітчизну Анна Малигон. Ввічливі учителі ніжно вичісують учнів. » — «Байдики бити — не злочин! » — все, що не описати пером, навіть просяклим чорним Дніпром, жести вберуть без скорочень — наші арійські гоп-гопаки, наші варязькі забави, наше з вивертом «навпаки», наші найтяжчі дяки-літаки, наші найвищі заграви. Як жити в кайф? З дідьком в кишені — на Вавилон! Змієві нишком відкрити кордон — чи проковтне й цього разу мільйон братчиків норовистих? » — вивчай рєчь найкрутішого брата! Річ Посполита й Орда, вибачай, — царська солодша зарплата. Та у Москві вже не ті москалі, всі вже не ті вже усюди. Учнями стали стих про войну на украинском языке, миру навчають іуди. В усіх відмінках — месія заяложений з Візантії, Чи Третього Риму або четвертого Єрусалиму, Та хоча б якогось дрібненького, щоб у риму, І з наперсток стих про войну на украинском языке і бодай би крихту надії. Нехай не одразу цілого, нехай порцію, Щоби втішились мрійники наші і державотворці, Наші Полетики і Липинські, Драгоманови, Подолинські та іже з ними… Щоб новими обличчями засяяв наш Маріїнський, А не тими Росія — Месія зужитої рими. Читайте также: Ко Дню Независимости сайт "24" подготовил для вас 24 материала про Украину. Узнавайте ежедневно интересное о родной стране! При цитировании использовании любых материалов в Интернете открытые для поисковых систем гиперссылки не ниже второго абзаца на Телеканал новостей «24» - обязательные. Цитирование использование материалов в оффлайн-медиа, мобильных приложенияхSmartTV возможно только с письменного согласия Телеканала новостей "24". Материалы с маркировкой «Реклама» публикуются на правах рекламы. © 2005-2015, ЗАО «Телерадиокомпания" Люкс "», Телеканал новостей «24».

Также смотрите:

Комментарии:
  • Виталий Мостовщиков

    12.12.2015